Сьогодні з-поміж важливих завдань, що постають перед системою освіти, особливої актуальності набуває проблема розумового виховання у молодшого школяра. Одним із центральних питань розумового виховання є розвиток пізнавальної активності.
Використання системи роботи з розвитку пізнавальної активності учнів на уроках є надійним засобом здійснення розвитку дитини, повноцінного засвоєння всіма учнями кінцевих результатів навчання. Ця система викликає в учнів бажання і вміння навчатися і працювати в класному колективі.
Для розвитку пізнавальної активності у молодших школярів потрібно
загально пізнавальні вміння формувати в чіткій послідовності та системі, починаючи з найпростішого. Ця робота проводиться не епізодично, а на кожному уроці.
Одним із основних моїх завдань є домогтися того, щоб кожен урок сприяв розвитку пізнавальних інтересів дітей.
Зацікавленість є ефективним засобом успішного навчання, необхідною умовою досягнення позитивних наслідків. Видатний педагог В.О. Сухомлинський вважав, що навчальний процес у сучасній школі повинен розвивати всемогутню радість пізнання. Лише коли дитина зацікавиться матеріалом, у неї виникне бажання дізнатися про нього більше. Ефективне навчання не можливе без пошуків шляхів активізації пізнавальної діяльності учнів, адже діти повинні не тільки засвоїти певну суму знань, а й навчитися спостерігати, порівнювати, виявляти взаємозв’язок між поняттями, міркувати. А добитися цього можна лише засобами, що активізують пізнавальну діяльність. До них належать: дидактичні ігри, ігрові ситуації, цікавинки, завдання творчого характеру, нестандартні завдання.
Розвитку пізнавальної активності учнів приділяю особливу увагу ще й тому, що саме в початкових класах формуються основні інтелектуальні вміння. Робота над даною темою потребує виділити такі умови формування пізнавальних інтересів:
а) розуміння дитиною змісту і значення матеріалу;
б) новизна у змісті виучуваного;
в) використання оптимальної системи тренувальних, творчих, пізнавальних та інших завдань;
г) практична спрямованість матеріалу;
д) самостійність дітей у їхній діяльності;
е) висока ефективність кожного уроку;
є) глибоке знання вчителем предмета, інтерес до нього, вміння зацікавити ним дітей.
Щоб дитина прагнула знань, необхідно відштовхуватись від її особистих інтересів. Тому, враховуючи потреби та інтереси учнів, я і працюю над проблемою « Використання пізнавальних завдань на уроках як засіб розвитку творчої особистості».
В основі пізнавальних умінь лежать прийоми розумової діяльності (аналіз,порівняння,абстрагування,узагальнення). Вже в початкових класах міняються пріоритети цілей навчання:на перший план висовується його пізнавальна функція,культ активності,самостійності,нестандартності думки,який забезпечує розвиток інтелекту дитини. Для формування пізнавального інтересу потрібно придбати деякі знання, а для придбання повноцінних знань необхідний пізнавальний інтерес. Але якщо у дітей нема інтересу навіть до початкових знань,то як вони можуть придбати ці знання? Тут і потрібна попередниця інтересу-зацікавленість. Вона може хоча б деякий час привернути увагу дітей до знань, відкрити їх серця до навчання. На своїх уроках таку зацікавленість забезпечую дидактичними іграми, яскравим наочним матеріалом. Все це допомагає заохотити дітей до навчання. Досвід роботи показує, що на самому початку виховання інтересу на заняттях дуже важливе не розважальність, а привабливість. На цьому етапі потрібно перевірити ті уявлення,з якими діти приходять до школи або на урок, щоб ті первинні знання й інтереси стали «своїми». Знання дітей для мене важливо не тільки «прощупати», але й доповнити, уточнити, внести потрібні корективи,аж тоді можна на них опиратися. При цьому важливо врахувати рівень знань і розумових навиків учнів кожного класу,кожного даного віку і рівень можливостей їх осмислення,підготовлюючи учнів до сприйняття того нового, що несе з собою кожний щабель навчання. На менш важливим для зацікавлення дітей до накопичення знань і розширення кола уявлень є здатність збагатити учнів новими яскравими враженнями, створити необхідний новий досвід,який би полегшив сприйняття знань з даного предмету чи розділу. Переконана, що якщо заняття в школі одноманітні, не несуть нового змісту, не цікаві за формою, а особливість учителя не яскрава, подача матеріалу не емоційна, то інтерес до навчання втрачається.
Найбільшу активність і творчий підхід в опануванні знань мої вихованці виявляють,розв’язуючи пізнавальні завдання,що потребують максимального напруження сил. Характерною ознакою пізнавальних завдань є те, що дії, які треба виконати, виражаються в прихованій формі питального речення. Тобто в завданні часто не зазначається безпосередньо, яку саме конкретну дію чи систему дій необхідно виконати, учень повинен їх визначити самостійно. На уроках української мови використовую, наприклад, такі завдання:
1. Одне і те саме слово завжди має один і той самий антонім ? Від чого це залежить?
Сухий одяг - …
Суха зустріч - …
Кислий лимон - …
Кислий вигляд - …
Свіже молоко - …
Свіжа газета - …
2.Прочитайте речення. Порівняйте виділені слова. Яким є висновок?
Черговий учень стежив за порядком.
Черговий стежив за порядком.
Залежно від того, відомими чи невідомими є способи виконання завдань, вони поділяються на дві групи: непроблемні, проблемні
Не кожне проблемне за змістом пізнавальне завдання може стати для учня проблемою.
Для цього потребуються дві основні умови:
1)завдання повинно викликати інтерес;
2)учень повинен усвідомити суперечність між відомим і невідомим, сформулювати для себе питання, на яке потрібно знайти відповідь. Завдання обов’язково повинно базуватись на знаннях і вміннях, якими вже володіє школяр і яких достатньо для встановлення зв’язків із невідомими.
Складаючи пізнавальні завдання з теми «Будова слова», намагалась урахувати всі проблеми вивчення цієї теми, спадковість вивчення,її перспективне і практичне спрямування.
Приклад використання пізнавального завдання.
1. Який суфікс входить до складу слів: поштар,шахтар,повістяр,маляр?
2. Яке значення він надає словам?
Аналізуючи подані слова, діти доходять висновку, що за допомогою суфіксів –ар-, -яр- утворюються назви людей за родом занять.
Пізнавальне завдання проблемного характеру
Серед поданих слів знайти зайве: кобзар, різбляр, буквар, аптекар.
Під час конструювання пізнавального завдання застосовано спосіб зіставлення мовних фактів, що збігаються за формою, але різняться змістом, сутністю. Учні зіштовхуються з суперечливістю між наявними у них знаннями і необхідністю застосовувати їх під час аналізу нового матеріалу. Діти усвідомлюють, що їхніх знань бракує для виконання завдання, тому потрібно шукати нові. Виникає проблемна ситуація. Якщо я застосовую частково-пошуковий метод, розв’язати ситуацію інтелектуального утруднення допомагаю шляхом евристичної бесіди:
- Що спільного в цих словах? (-ар,-яр)
- Чим вони відрізняються?
- Чому?
- Якого значення надають такі суфікси словам?
Таким чином, учні усвідомлюють, що суфікси –ар-, -яр- можуть надавати слову різних значень. Виконуючи це завдання, діти опановують такі прийоми розумової діяльності, як аналіз, синтез, порівняння, визначення головного, узагальнення.
Пізнавальний інтерес формується і розвивається в діяльності. Сильним стимулом пізнання є подив. Дивуючись, людина як би прагне заглянути вперед. Вона знаходиться в стані чекання чогось нового. Але пізнавальний інтерес до навчального матеріалу не може підтримуватися увесь час тільки яскравими фактами, а його привабливість неможливо зводити до чогось, що дивує й вражає уяву. Завжди пам'ятаю істину: якщо дитина в школі не навчиться щось самостійно творити, то у майбутньому вона буде так само безініціативною, пасивною. Маленький учень добре навчається лише тоді, коли переважає успіх, хоча б невеликий. Тому з перших днів перебування дитини в школі я стараюся виявити їхні можливості, розвиваю творчі здібності, нахили, інтереси. Для цього я для себе індивідуально вивчаю кожного учня.
Розвивальні ігри та пізнавальні завдання, які я використовую, оживляють урок, роблять навчання легким, доступним, простим і цікавим. Вони сприяють всебічному гармонійному розвитку дітей, допомагають виробити необхідні в житті й навчанні корисні навички і вміння. Важливу роль відводять удосконаленню та тренуванню пам’яті,мислення,здатності до аналізу і синтезу,сприйняттю просторових відношень. Усе розраховано на закріплення і поглиблення знань за основними темами програмового матеріалу. Таким цікавинкам необхідно приділяти постійну увагу. Практичний досвід переконує, що учні охоче грають у ці грі та виконують завдання. Їх можна використовувати не лише на уроках, а й на заняттях в ГПД, інтелектуальних конкурсах, змаганнях КВК, брейн-рингах, математичних шоу. Тому дуже часто використовую на своїх уроках завдання «Грайлика» («Забий гол у числові ворота», «Якщо стежкою ми підемо»), «Міркувайлика» («Цікаві квадрати»,Головоломка», «Фокусинка»), «Задумане число…», «Відпрацювання народження»), «Кмітливчика» («Не помились», «Не збийся!», «Таблиця множення»).
Підвищуючи інтерес до навчання та активність учнів, використовую вправи-загадки у віршованій формі. Наприклад, у 3 класі з теми «Прикметник» пропоную вірш, вставити потрібні іменники і вписати їх стовпчиком у зошити, потім дібрати до них прикметники, виділити закінчення, визначити число, рід.
Щоб город перекопати,
Що беруть до рук? (Лопати)
Потім з рук у м’яку грядку
Висівають що? (Зернятка)
Щоб зернятко ожило,
Бо корінчики п’ють…(Воду)
При засвоєнні теми «Антоніми» використовую загадки на зразок:
Я антонім слову сміх,
Не від радості,потіх.
Я буваю мимоволі
Від нещастя,горя,болю.
Від образи і невдач.
Відгадали слово?(Плач)
При вивченні теми «Спостереження за вимовою слів з ненаголошеними (е),(и)» вивчаємо правило про написання слів з такими буквами, використовуючи такі загадки:
Прийшла вона з довгим віником
На бесіду з нашим півником,
Схопила півня на обід
Та й замела мітлою слід (Лисиця).
І маленькі,і старенькі
Влітку,взимку,навесні
Всюди вдягнені гарненько
У зелені сукні всі (Ялинки).
Завдання: відгадати загадки, виписати в зошити слова на це правило, дібрати перевірні слова.
У 2 класі на уроці української мови за темою «Споріднені слова. Корінь слова» пропоную відгадати загадку, а до відгадки дібрати споріднені.
Навесні веселить,
Влітку холодить,
Восени годує,
Взимку гріє.(Дерево).
Дерево – дерев’яний,деревина,деревце.
Гра « Відгадай прикметник» проводиться на уроці «Загальне поняття про прикметник».
Не солодкий,не кислий,не солоний.(Гіркий)
Не мокрий,не вологий.(Сухий)
Не високий,не середній.(Малий)
Ігрові ситуації, зокрема загадки чи вірші, для оголошення теми та мети заняття застосовую і на уроках читання. Більший інтерес до опрацювання матеріалу викликає використання атрибутів для читання за особами, обігрування деяких предметів, епізодів з тексту. Звичайно, зловживати іграми на уроці не варто. Тільки правильно продумані ігрові форми з використанням виключно матеріалу занять допомагають навчатися цікаво, невимушено. Для цього я ставлю перед собою мету: у чому переконати учнів, як розкрити значення даного питання? Дитині має бути зрозумілою мета завдання, і тоді вона зможе з цікавістю виконувати навіть нецікаву, але потрібну роботу. Чим молодший вік, тим цікавіші слід пропонувати вправи. Я вважаю, що найбільш цікаве те, що максимально розвиває самостійність дитини, збуджує її думки. Тому,виходячи з розуміння пробудити в дитини допитливість, активізувати в ній інтерес дослідника, я дійшла висновку про необхідність поєднувати навчальний матеріал з особистим позашкільним досвідом учнів, зокрема, використовувати завдання на основі використання місцевого матеріалу, який сприяє розвитку пізнавальної активності у ході навчання.
Тема 1. «Звуки мови. Букви. Алфавіт».
1.Запишіть до перших десяти букв алфавіту імена людей, з якими ви особисто знайомі.
2.Які прізвища відомих людей нашого села(району)ви знаєте?Запишіть їх і зробіть звуко-буквенний аналіз двох слів.
3.Запишіть в алфавітному порядку назви:
- рослин, що ростуть на городі (у шкільному парку, саду, на клумбі), підкресліть букви, що позначають два звуки;
- птахів нашої місцевості,підкресліть слова з м’яким приголосними(на початку,у кінці,в середині);
- транспорту, що є в нашому селі, підкресліть слова з м’яким знаком.
Тема 2. «Склади. Перенос слів».
1.Запишіть двоскладові слова-назви предметів, якими користуєтесь у ході навчання. Поділіть рискою для переносу лише ті, в яких наголошений перший склад.
2.Пригадайте трискладові слова-назви предметів, що потрібні вам на уроках трудового навчання (образотворчого мистецтва). Запишіть їх, поділіть для переносу.
3.Без яких речей ви не зможете обійтися у туристичному поході? Запишіть ці назви, поясніть їх значення, поділіть для переносу.
Тема 3. «Слова-назви предметів».
1.Які овочі вирощуєте з мамою на городі, купуєте у крамниці? Запишіть лише назви, що мають букви о, підкресліть слова з ненаголошеним е, и.
2.Які дерева (кущі, квіти) ростуть у нашому сільському парку відпочинку (біля школи, вашого будинку, дитячого садочка)? Запишіть слова на позначення їх назв і підкресліть ті, до яких можна поставити слово «мій».
3.Що ви можете купити у продуктовому магазині?Запишіть назви і поставте наголос у тих словах, що містять букву б.
4.Які речі можна купити в універмазі у спортивному відділі, відділі готового одягу, електротоварів та ін…?Запишіть назви, в яких є м’які приголосні (ненаголошені голосні, подвоєні букви, м’який знак..)
5.Що продають у меблевому магазині? Запишіть назви і визначте кількість складів у словах, до яких можна поставити слова «моя».
6.Які установи,заклади є на центральній вулиці села?Запишіть і визначте кількість звуків у чотирискладових словах.
7.Запишіть слова-назви овочів (фруктів, ягід) за першими трьома буквами алфавіту (або на вибір). Наприклад, абрикоси, ананас, аґрус, апельсин, айва… Які з них ростуть у нашій місцевості?
8.Запишіть назви предметів з буквою р(або іншою), які бачили (на спортивному майданчику, в лікарні, аптеці); введіть у речення чотирискладові (дво-, трискладові) з наголосом на першому складі (другому,третьому).
9.Вкажіть професії, назви яких містять букву с. Яка з них найбільше подобається?Складіть речення з цим словом.
Тама 4. «Велика буква».
1.Згадайте письменників, твори яких читали або хочете прочитати. Запишіть їх прізвища в алфавітному порядку.
2.Назвіть свого улюбленого письменника. Про кого він пише у своїх оповіданнях, казках? Які імена ви запам’ятали? Запишіть їх.
3.Запишіть в алфавітному порядку прізвища учнів нашого класу з буквою а, підкресліть трискладові слова.
4.Які вулиці нашого села знаєте?На честь кого або якої історичної події вони одержали таку назву.
5.В яких селах нашої області (містах України) бували? Складіть і запишіть про це кілька речень.
Тема 5. «Слова-назви ознак».
1. Назвіть слова-ознаки предметів, які ви можете побачити у шкільній бібліотеціі. Запишіть їх разом з тими, що означають назву предметів.
2. Доберіть назви взуття до даних ознак (спортивні, великі, гарні, малесенькі, зручні та ін..). Де виготовляється взуття? Запишіть відповідь на поставлене запитання 2-3 речення.
3. Вкажіть слова-назви предметів, що означають сільськогосподарське знаряддя праці. Які з них ви бачили? Де? Доберіть до них відповідні ознаки й запишіть.
4.До дерев, які бачили у шкільному парку, запишіть ознаки, введіть ці словосполучення в речення.
5.Опишіть свою вулицю (річку), вживаючи ознаки предметів за розміром, кольором, матеріалом.
Тама 6. «Слова-назви дій».
1. Запишіть слова-назви дій,які ми виконуємо на уроці (фізкультури, читання, математики, малювання). Побудуйте речення за схемою.
2. Запишіть слова-назви дій, які виконують на полі, фермі, будівництві. За якими діями ви спостерігали?Запишіть речення.
3. Що робить учитель у школі, лікар у лікарні, космонавт у польоті, інженер на заводі, студент в інституті? Процес яких дій ви спостерігали особисто? Запишіть 2-3 речення. Слова-назви дій підкресліть.
4. Доберіть слова-назви дій до теми «Збір урожаю», «Моя школа», «Село будується», поставте наголос. Напишіть твір-мініатюру.
5. Простежте за діями людей на вулицях міста (села), в автобусі, крамниці, клубі. Як слід поводитися? Запишіть, вживаючи слова-назви дій.
6. Що ви чуєте, коли йдете до школи?
Від слів-назв предметів утворіть спільнокореневі слова-назви дій.
Таким чином, я вважаю, що використання подібних завдань - це одна з можливостей розвивати пізнавальну активність учнів; цей матеріал захоплює не лише інтелектуальну сферу дітей, а й емоційну, підвищує рівень мотивації навчальної діяльності, культуру розумової праці, допомагає вивчити можливості стійкої пізнавальної активності учнів. Розумію, що це швидко може наскучити, необхідно змінювати форму і методи роботи на уроці, намагатися вести його, залучаючи до творчої розумової діяльності. Після пояснення матеріалу для перевірки і закріплення знань добре використовувати тестові завдання. Тести замінюють фронтальне опитування вчителя, тому що діти, відповідаючи на питання, самостійно оцінюють свої знання.
Пізнавальний інтерес починається з елементарної допитливості. Потім він може перерости в зацікавленість, а на вищому рівні розвитку – у звичку до систематичної розумової праці. Ця звичка формується системою різноманітних засобів впливу на учня в школі, у позашкільних закладах і сім’ї. Я думаю, що у початковій школі, в сім’ї закладається фундамент пізнавальної активності. Тому дане питання є одним з найважливіших в діяльності вчителя початкових класів. Оскільки молодший шкільний вік є сенситивним до творчої діяльності, то підготовка до неї передбачає заохочення в учнів допитливості, самостійності думки, нагромадження цілеспрямованих інтересів, підтримку розумових зусиль, розвиток асоціативного мислення, уяви, виконання різних конструктивних, фантазійних, трансформаційних творчих завдань, насичення навчального процесу завданнями комплексного впливу, в яких провідна навчальна дія підживлюється за рахунок інших (музичний супровід, живопис, елементи театралізації, хореографії тощо).
Організовуючи навчальний процес, я приділяю увагу фронтальним методам роботи і запроваджую індивідуально-особистісний підхід до учнів, завдяки чому форми та методи навчання пристосовую до здібностей кожної дитини, що сприяє їхньому розвитку. На уроках використовую такі форми роботи: індивідуальні завдання (картки,схеми і т д); робота в парах; робота в групах; інтерактивні ігри («Мозковий штурм», «Асоціативний кущ», «Мікрофон»). Вивчення психологічнних аспектів розвитку розумових здібностей, психолого-педагогічних основ формування в учнів пізнавальної активності та результатів проведеного спостереження свідчить про те, що для розвитку творчих здібностей та активізації пізнавальної діяльності потрібний постійний саморух, зацікавленість, систематична цілеспрямована самостійна навчальна робота. А завданням вчителя є організовувати творчу діяльність, що є вищою формою активної самостійної навчальної діяльності. Для цього необхідно постійно пропонувати учням завдання, які потребують активності та самостійних думок, кмітливості, вміння швидко оцінювати ситуацію та реагувати на її зміни.
Щоб зробити процес навчання цікавим, слід добирати нестандартні завдання, які б розвивали логічне мислення, вчили дітей розмірковувати, думати. Водночас потрібно пам’ятати про індивідуальні особливості розвитку учнів. Виконання однотипних вправ призводить до затухання розумової діяльності. Варіативність, навпаки, забезпечує найбільшу гнучкість і рухливість умінь, що формуються, дає можливість використовувати їх у найрізноманітніших умовах. Тому робота з молодшими школярами протягом тривалого часу змусила мене шукати шляхи, методичні прийоми, які дарували б дітям радість, щоб кожен урок став святом, хвилював, пробуджував допитливість, думку, почуття, розвивав творчі здібності.
Особливостями молодших школярів є те, що вони засвоюють програмовий матеріал тільки тоді, коли їм цікаво, коли все неживе оживає на їх очах, а класна кімната перетворюється на сцену, де вчитель та учні є акторами. І тоді під час уроку відбуваються перевтілення на казкових героїв, персонажів прочитаних книг, письменників, поетів і навіть на явища та речі. Сухий, на перший погляд, математичний, мовний чи природний матеріал одразу стає цікавим, захоплюючим і зрозумілим. Готуючись до уроку, намагаюся обміркувати, організувати, передбачити хід заняття так, щоб воно було для дітей цікавим і запам’яталося надовго. Намагаюся, щоб діти працювали творчо, із захопленням, нібито відкрили все це вони самостійно.
Проводжу з учнями вправи, що містять у собі елементи постановки і розвитку голосу, артикуляцію та дикцію, як основні чинники техніки мовлення. Виконую відповідні вправи на повну силу голосу, але без перенапруження. Запорукою успіху є правильне дихання на початку вправи та під час її виконування. Учні виконують подібні вправи у формі змагання, конкурсу, гри.
На прикладі вправи «Злети і падіння» діти встановлюють найвищу «робочу» ноту свого голосу – «стелю» і найнижчу – «дно».
Щоранку думкою злітаю вгору
Та відчуваю боляче падіння вниз.
За те,що маю я запал до спору
Та ще чимало хибних рис.
Участь дітей у інсценуванні збагачує їх пам’ять, дозволяє вчителеві спостерігати за тим, як діти ставляться одне до одного.
Інсценізуючи твори, учні розкривають своє бачення теми дружби, товаришування, взаємодопомоги. Водночас висміюють задавак, невмійок, хитрунів, і поведінка цих героїв викликає у дітей негативне ставлення до цих героїв. Обов’язково помічаю успіхи кожного. Спостерігаючи за роботою учнів на уроці, за життям однокласників у позаурочний час, помітила, що один не може бути успішним, якщо не будуть успішними всі. Залучення дітей у пари та групи, крім наявності співрозмовника, передбачає ще й уміння регулювати власну поведінку за вимогами партнерів, добирати засоби для передачі знань (думок). Групові та кооперативні форми організації діяльності учнів на уроці, що є в основі інтерактивної технології навчання, допомогли мені створити комфортні умови, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність, радість пізнання, власну значущість. Після теоретичного опрацювання методичної літератури, беручи до уваги методичні рекомендації викладачів курсів підвищення кваліфікації, почала використовувати такі методи інтерактивного навчання,як:
- робота в малих парах;
- «Акваріум»;
- Мікрофон;
- «Мозковий штурм»;
- імітаційні ігри, ділові ігри;
- розігрування ситуації за ролями;
- дискусія.
- дебати.
Це надало мені змогу створити таке навчальне середовище,у якому теорія і практика засвоюються одночасно; виявляються і реалізуються індивідуальні можливості; розвиваються світогляд, логічне мислення, зв’язне мовлення, формуються вміння аргументувати свою точку зору, знаходити альтернативне розв’язування проблеми, навички толерантного спілкування, самоконтролю та самооцінювання. На моїх уроках учні вчаться критично мислити, обирати правильну думку серед розмаїття думок, перетворювати нові знання на власні. Для заохочення проводжу тренувальні вправи з віршування на уроках української мови, читання, природознавства. Обов’язково зачитую роботи перед класом, оцінюю словесно, підкреслюю творчі знахідки,удалі образні вислови. Націлюю дітей на те, щоб вони у своєму повсякденному житті, читаючи книжку, переглядаючи телепередачу, запам’ятовували вислови, слова. Твори моїх учнів систематично друкуються у шкільній газеті «Дивосвіт».
Отже, суттєвими показниками ефективності використання пізнавальних завдань є:
- підвищення рівня навчальних досягнень учнів з української мови;
- збільшення кількості учнів, які у позаурочний час працюють не
тільки з художньою, а й із науково-пізнавальною і довідковою
літературою,словниками,енциклопедіями,журналами.
- учні стали співавторами уроку; самостійно добирають запитання для
бліцопитування, матеріали для диктантів, творчі завдання для
однокласників, складають задачі, ребуси, головоломки, що ми
використовуємо під час гри «Я-вчитель».
- мої вихованці беруть участь у шкільних олімпіадах, конкурсах,
виставках, мають нагороди.
Аналізуючи згадане вище, можна зробити висновок: використання пізнавальних завдань забезпечує активну пізнавальну діяльність школярів, що у свою чергу позитивно впливає на якість засвоєння навчального матеріалу і розвиток творчих здібностей особистості.
